Опитування

Коли Україна вибереться з "ями"?/Когда Украина выберется из "ямы"?

скоро
не скоро
важко відповісти/трудно ответить
Загальна кількість голосів: 226

Офіційні відомства та представництва

Державна прикордонна служба України Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України

Новини

Денис Коркунов про Декомунизацию

07.06.2018 12:15

9 квітня 2015 року Верховною радою України були прийнято Закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки",  більш відомий як Закон "про декомунізацію". Як  три роки тому так і зараз існує багато дискусій ( правових, політичних) з приводу цього Закону, виникають питання щодо відповідності останнього Конституції України. Суспільство також поділилося на два табори-прихильників та противників впровадження такого нормативного акту в життя. Навіть недосвідченій людині одразу після ознайомлення з цим нормативним перлом законотворців було зрозуміло, що це, як мінімум недопрацьований належним чином акт, а як максимум - "гра в одні ворота".  Не стало новиною те, що 30 травня 2017 року  46 народних депутатів подали до Конституційного суду конституційне подання щодо відповідності Конституції України Закону "про декомунізацію" .  При обгрунтуванні своїх вимог, суб'єкт конституційного подання посилався на Спільний Проміжний Висновок Європейської комісії "За демократію через право" щодо Закону України  "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 18-19 грудня 2015 року . В цьому Висновку, зокрема, стверджується, що сам Закон було прийнято за прискореною процедурою, без громадського обговорення,наголошується, що відсутність консультацій з громадськістю призводить  до проблем виконання законів взагалі. Також було надано рекомендації щодо вдосконалення Закону :

-він має містити менш розлогий і виключний перелік забороненої символіки; поняття пропаганди має бути чітко визначеним, особливо коли йдеться про криміналізацію певних дій;

-положення Закону щодо "заперечення злочинів" мають бути пов'язані з конкретними злочинами, а не просто вказувати на "злочинну природу" режиму в цілому;

-лише ті дії, що становлять дійсну загрозу суспільству, повинні тягти за собою кримінальну відповідальність, яка має бути пропорційною тяжкості вчиненого злочину, просте демонстрування символіки чи використання назви не повинне каратись позбавленням волі;

- у Законі слід чітко зазначити, що заборона будь-якого об'єднання є крайнім заходом до якого можна вдаватись лише у виключних випадках, пропорційно до тяжкості злочину. Це стосується, в першу чергу, політичних партій у світлі їхньої важливої функції в демократичному суспільстві, тощо.

Звернути б увагу нашим законодавцям, виходячи зі стількох зауважень... Тим більше, що однозначної думки не було отримано і від вітчизняних експертів-правників. Два авторитетних виші - Східноєвропейський національний університет та Донецький національний університет, а саме створені науково-експертні групи, після отримання  від Конституційного суду прохання повідомити позицію фахівців в області права свою позицію щодо відкритого конституційного провадження, повністю зійшлися думками з Венеціанською комісією, наголосивши на "неконституційності" Закону "про декомунізацію". Навіть Центр політико-правових реформ був змушений у своєму висновку констатувати невідповідність деяких положень Закону Конституції, хоча не визнаючи його "неконституційним" в цілому.

Після таких висновків зазначених вишів на них, як за командою, налетіли представники окремих ЗМІ та "активісти", вимагаючи пояснень - як вони могли відійти від визначеної "лінії партії". Керівництву закладів довелося доводити , що їх думка не співпадає з висновками науковців-правників. Цей сюрреалізм окремий раз доводить, що законотворчість в нашій державі скоріш пов'язана з "політичною доцільністю" ніж з відповідністю загально прийнятним європейським правовим нормам.

Вище я згадував про однобоке тлумачення Закону "про декомунізацію" з боку органів влади, "гру в одні ворота". Приклади ми бачимо щодня. Якщо ідеологія, символіка та інші атрибути "комуністичного тоталітарного режиму" переслідується з "перевиконанням плану", в більшості своїй застосовуючи норми Закону в тих ситуаціях, де він не має діяти але існує "політична доцільність", то така ж ідеологія, символіка та атрибутика націонал-соціалістичної партії Німеччини та її союзників використовується в нашій державі без будь-яких дієвих перешкод. В тому ж висновку Веніціанської комісії було зазначено, що "на відміну від переліку символіки комуністичного тоталітарного режиму, цей перелік ( символіки національно-соціалістичної партії) є коротшим і чіткішим, обмежений виключно символами, пов'язаними з Німеччиною 1939-1945 років, ... закон мав би однаково регулювати обсяг та  детальність опису діянь, пов'язаних з обома ідеологіями." Тобто , в самому Законі закладено передумови до інсинуацій. Можна кваліфікувати як порушення червону хустинку і в той же час не помічати символіки третього рейху в логотипах чисельних офіційних громадських формуваннях та політичних рухів.

Ще одним прикладом подвійних стандартів можна вважати прийнятий 9.04.2015 року Закон " Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у 20-му столітті", де визнаються та вшановуються на державному рівні Організація українських націоналістів, Українська повстанська армія та інш., ідеологічна складова діяльності яких викликає в суспільстві не менш суперечливе ставлення ніж діяльність КПРС. В цьому випадку виникає правова колізія , коли одним Законом забороняється пропаганда, символіка та ідеологія національно-соціалістичної режиму, а іншим декламується підтримка та вшанування організацій, які створювалися та діяли у складі та під безпосереднім керівництвом нацистської Німеччини (на той час територія райхскомісаріату Україна).

Підсумовуючи, можна зазначити, що прийняття та введення в дію Закону України "  Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки " як і інших подібних, що були прийняті скоріш "на емоціях" вбачається, щонайменш , передчасним. Навіть заангажовані керманичи держави зрозуміли, що однією рожевою картинкою з підконтрольних ЗМІ довго суспільство не можна тримати в омані. Якщо ти декларуєш прагнення до єдності країни, то не потрібно приймати таких законів, які тільки роз'єднують суспільство, та не варто керуватися  подвійними стандартами, коли мова йде про долі людей.

Повернутися